Перший у світі позашляховик з несучим кузовом — це звучить гордо. Але перш ніж стати легендарним автомобілем, пережили на конвеєрі кілька поколінь ВАЗівських моделей, Нива пройшла довгий шлях модернізації, пише autodriving.net

ВАЗ-Е2121 — 1971

Думка про створення легкого позашляховика, швидше за все, прийшла в голову головному конструктору АвтоВАЗу Володимиру Соловйову в 1970 році. Аргументи на користь необхідності створення такого автомобіля і невикористовувані виробничі потужності дозволили домогтися у Мінтрансу дозволу на розробку такого автомобіля з суцільнометалевим кузовом типу універсал і приводом на всі колеса на основі вузлів і агрегатів від продукції ВАЗа.

Подальші розрахунки показали, що автомобілеві необхідна система постійного повного приводу (інакше можливі перевантаження на вузли трансмісії) і більш потужний двигун. Серед розглянутих ідей для нового позашляховика були запропоновані дизельний двигун, бортові редуктори, торсіонна задня підвіска, система регулювання тиску в шинах, але після проведення економічних розрахунків для випробувань було вирішено зупинитися на простенькому позашляховику зі знімним м’яким верхом, постійним повним приводом і досвідченим силовим агрегатом об’ємом 1,6 літра.

5d4584d0e3ecab8255a456a2078b6cf7-995x0-90

Прототип зі спрощеним кузовом дозволив одночасно скоротити терміни створення автомобіля і в той же час провести випробування конструкції в реальних умовах експлуатації: яким навантаженням піддасться експериментальний силовий агрегат, чи необхідний постійний повний привід і блокування диференціалів.

Перші начерки майбутньої Ниви з’явилися вже в січні 1971, а завдання на розробку позашляховика з несучим кузовом було видано конструкторському бюро влітку того ж року. У зв’язку зі стислими термінами створення автомобіля (всього три місяці), дизайном довелося знехтувати. З тієї ж причини, де було можливо, використовувалися деталі і вузли від серійної продукції заводу.

Перший дослідний зразок був зібраний і вийшов на випробування взимку 1971-1972 рр. і вдавав із себе простий позашляховик з брезентовим дахом, плоскими панелями кузова з штампованої сталі і майже повною відсутністю будь-якого комфорту для випробувачів. Не було навіть обігрівача, а жорсткі сидіння мали регулювання тільки в горизонтальній площині. Незважаючи на простоту і примітивність конструкції, нові позашляховики були повноцінними прототипами, готовими дійти до серійного виробництва, а не «мулами», на яких обкатувалися ідеї і деякі вузли конструкції.

066f0f22561107c1c51108bc72b99c4e-995x0-90

Цікавий факт — по суті, секретний прототип позашляховика мав створену для нього дизайнером Л.П. Мурашова емблему вигаданої марки Formika (у перекладі з латині це слово перекладається як «мураха») з червоно-білим хрестом на решітці радіатора. Заводським випробувачам навіть наказували варіанти відповідей на питання зацікавилися незвичайним автомобілем простих жителів Тольятті і околиць, де проходили випробування, починаючи від «саморобки» до «нової моделі Фіата, що надійшла на випробування».

Пофарбований у білий колір автомобіль отримав в документації позначення Е2121 (Експериментальний). Пізніше автомобіль був перефарбований в характерний для армійських автомобілів зелений колір, після чого отримав серед заводчан прізвисько «Крокодил». Під капотом сховався вищезгаданий досвідчений 1,6-літровий карбюраторний двигун потужністю 60 к.с., згодом встановлювався на ВАЗ-2106, а до серійної 4-ступінчастою МКПП була пристикована і роздавальна коробка передач. При цьому вали КПП і раздатки з’єднувалися між собою за допомогою пружної муфти. Редуктор переднього моста сконструювали спеціально для цієї моделі, він кріпився безпосередньо до двигуна, в той же час жорсткий вал з’єднував його з роздавальної коробкою.

В результаті двигун, коробка, роздатка і передній міст були єдиним жорстким агрегатом. Це дозволило збільшити жорсткість конструкції автомобіля, але в той же час вібронавантаженість пов’язаних між собою вузлів зростала у кілька разів. Важелі передньої незалежної підвіски і задній міст на листових ресорах запозичили у універсала ВАЗ-2102. «Копійка» поділилася з експериментальним позашляховиком барабанними гальмами на всіх колесах і колодковим стоянковим гальмом.

Шинами М-51 розмірності 6.70-15 з тольяттинським джипом поділився «Москвич-410». Це було тимчасове рішення, згодом для «Ниви» були розроблені спеціальні позашляхові шини. Результати випробувань показали успішність конструкції і хороші результати з прохідності і експлуатаційними показниками, тому було прийнято рішення про продовження роботи над машиною.

ВАЗ-2Е2121 — 1973

Пріоритетним завданням для колективу розробників позашляховика стало створення власного вигляду автомобіля. Над зовнішністю працював художник Валерій Сьомушкін. За його задумом, «Нива» могла використовуватися як міськими жителями для поїздок за місто на дачу або на пікнік, так і сільськими жителями для перевезення на машині вантажів. Саме тоді народилася ідея розміщення запасного колеса під капотом позашляховика, через те, що за техзавданням довжина машини була обмежена 3,5 метрами, а розміщення кронштейна на задні двері було визнано неестетичним.

Остаточний макет позашляховика з закритим суцільнометалевим кузовом, в заводській документації мав індекс 2Е2121 (2-а серія), був підготовлений до літа 1972 року. Попрацювали не тільки над зовнішністю. Так, було прийнято остаточне рішення застосувати постійний повний привід з міжосьовим диференціалом, який розподіляє крутний момент рівномірно на обидва мости.

Це було зроблено для того, щоб підвищити надійність роботи стандартних мостів від ВАЗ-2102, оскільки для освоєння нових розмірностей була б потрібна закупівля нового зуборізного обладнання. Серед мінусів такої схеми були підвищені гучність і витрата палива. З метою уніфікації коробка передач була запозичена у «копійки», причому роздавальна коробка була виконана окремим агрегатом і з’єднана з КПП проміжним карданним валом,який згодом став одним з найсильніших джерел шуму і вібрацій. Головний гальмівний циліндр з вакуумним підсилювачем гальм були взяті у ВАЗ-2103, задні гальма — від «копійки», а от передні гальма з дисковими гальмівними механізмами були створені з нуля.

cdcbd461e3b1e49dc8a7b248564549a7-995x0-90

Як і раніше, для машин другої серії були створені камуфляжні емблеми. На решітці радіатора закріпили прямокутник з латинською літерою «F», а збоку та ззаду встановили таблички «Free way». Було зібрано чотири прототипи, кожному з яких відводилася власна роль у випробуваннях. Автомобіль №1 надійшов в дослідну експлуатацію в Гараж Особливого Призначення при Кремлі, звідки машина повернулася через півтора року без будь-яких коментарів. Автомобілі №2 і №4 призначалися для ресурсних випробувань, а зразок №3 — для лабораторно-дорожніх. Автомобіль №4 в 1973 році був відправлений у випробувальний пробіг по Середній Азії для перевірки працездатності вузлів в жаркому кліматі. Компанію йому склав УАЗ-469Б.

За рівнем прохідності «Нива» трохи поступалася ульяновському позошляховику, але головним чином через низький, у порівнянні з УАЗом, кліренсом. Після випробувань на ґрунтових дорогах були встановлені очисники фар і заднього скла. Був встановлений тахометр, без якого на понижувальної передачі були випадки «перекручування» двигуна. За підсумками випробувань було визнано, що машина вийшла успішною, а конструктивні недоліки можна було усунути.

ВАЗ-3Е2121/ВАЗ-4Е2121/ВАЗ-5Е2121 — 1974

Було прийнято рішення надати ВАЗ-3Е2121 відразу ж на державні випробування, що почалися в січні 1974 року. Були випущені два дослідні зразки, вже з вазовською емблемою і табличками з власним ім’ям автомобіля «Нива». Назву було запатентовано, в тому числі була подана заявка на реєстрацію міжнародного товарного знака «Niva».

Прототипи третьої серії (3Е2121 з заводської документації) мали звичний вигляд Ниви, але ряд деталей екстер’єру відрізнявся від серійної машини. Задні ліхтарі запозичили у ВАЗ-2103, надфарники на капоті були круглими і роздільними з покажчиками поворотів, бокові повторювачі поворотників відсутні. Бампери запозичили у ВАЗ-21011, а заправну горловину сховали під кришкою, щоб вона менше заляпував брудом. Кузов автомобіля, в порівнянні з 2Е2121, вийшов більш зализаним, що сприяло зменшенню аеродинамічного опору, і як наслідок — зниження витрати палива. У стеклах дверей з’явилися зсувні кватирки.

Спочатку прототипи оснастили позашляховими шинами М-51, але в ході випробувань була поставлена ​​дослідна партія шин ВЛІ-3, створених спеціально для «Ниви». Через конструктивних особливостей на прототипі довелося застосувати шини збільшеного до 16 дюймів діаметру, оскільки висока боковина шин меншого діаметру ушкоджувалася на поворотах. Згодом на серійні Ниви ставили діагональні шини ВЛІ-5 розмірністю 6.95-16, а пізніше — радіальні ВЛІ-10 з параметрами 175/80 R16.

В ході випробувань автомобілі накатали понад 50 тисяч кілометрів по всій країні, починаючи від Уралу і закінчуючи Середньою Азією. Конкурентами ВАЗ-2121 стали вже згадуваний вище Іж-14, ЛуАЗ-969 і УАЗ-469Б. За результатами випробувань, саме Нива отримала право про «постановці автомобіля на серійне виробництво і постачання автомобілів на експорт». Однак ряд елементів конструкції автомобіля зазнав критики.

Для виправлення вказаних недоліків завод побудував і випробував ще два дослідні прототипи, що отримали в заводській документації індекси 4Е2121 і 5Е2121. Прототипи були випущені і в 1975-1976 роках і також пройшли випробування в Середній Азії та Уралі. На 4Е2121 з’явилися нові шестерні в роздатці і КПП, які дозволили трохи знизити рівень шуму і вібрації від цих агрегатів, а 5Е2121 був випущений в кількості 50 штук до з’їзду КПРС і розподілений за різними організаціями для дослідної експлуатації.

8ccccf06dd116fe4d4bf1bef66f6f346-995x0-90

Підсумок

Отже, перша дослідно-промислова партія ВАЗ-2121 Нива, яка фігурувала в заводській документації як 5Е2121 (а за деякими даними, 6Е2121), була виготовлена ​​в січні 1976 року. Вона мала вже звичний вигляд тольяттинського позашляховика: задні ліхтарі і «надфарнікі» в блоці з покажчиками поворотів від ВАЗ-2106, алюмінієві бампери з пластиковими захисними накладками, праве дзеркало заднього виду. Машини з цієї партії в продаж не надходили, 50 випущених екземплярів були передані в різні регіони країни для підконтрольної експлуатації. Ну а серійне виробництво Ниви почалося в квітні 1977 року.

Від Oksana

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *