Ще за часів СРСР був розпочатий серійний випуск електричних автомобілів ВАЗ-2801, спроектованих на базі моделі ВАЗ-2102, пише electra.com.ua. Розробки конструкції моделі цього електромобіля велися ще в сімдесятих, але тільки в 1980 році Міністерство автомобільної промисловості СРСР нарешті наважилося виготовити їх першу партію у кількості 47 штук… Першу і останню…

Автомобілі з електроприводом були випущені не лише з метою демонстрації Радянським Союзом зарубіжним країнами своєї явної переваги у сфері розвитку інноваційних транспортних технологій, але і для того, щоб скоротити державну розтрату на транспортні перевезення.

VAZ-2801-3

Використання електроенергії як палива для заправки автомобілів здавалося дуже перспективним, проте далекі поїздки на електромобілях, що живляться енергією нікель-цинкових батарей, виявилися практично не можливі, оскільки акумулятори у той час були ще досить примітивні і просто не могли тривалий час тримати заряд. З цієї причини багатообіцяючий проект ВАЗ-2801 завершили, так і не реалізувавши його достатньою мірою.

Електромобіль ВАЗ- 801 не мав задніх дверей і вікон, і замість задніх правих дверей в ньому був встановлений люк для доступу до нікель-цинкових акумуляторних батарей з метою їх обслуговування. Ще один люк був розміщений над бампером. На відміну від більш ранніх моделей електромобілів, вагу батарей в моделі ВАЗ-2801 приймав не несучий кузов, а спеціальна внутрішня рама з алюмінію.

vaz-2801_1

У автомобілі був використаний тяговий електричний двигун ПТ-125, потужністю 12 кВт (17 к.с.), який дозволяв йому розігнатися до 87 км/год. При цьому для того, щоб набрати швидкість до 30 км/год вимагалося не більше 4 секунд.

Важив електромобіль порівняно небагато – 1615 кг, і це враховуючи те, що він був укомплектований досить важкими нікель-цинковими акумуляторами, розробленими НВУ “Джерело”. Пробіг електромобіля на одному заряді батарей прямо залежав від швидкості його пересування: при розгоні до 60 км/год він міг пройти 85 км, а при швидкості 40 км/год – 110 км. Проте, саме завдяки відсутності в його конструкції досить масивних елементів, незважаючи на простоту використовуваних в автомобілі акумуляторів, вдавалося добитися непоганого запасу ходу.

З метою привертання уваги людей до новинки, інженери-конструктори вирішили демонстративно нанести збоку на ньому напис “Електро”, символізуючу прорив в розвитку радянського автомобільного транспорту.

Електромобілі ВАЗ-2801 направили в Москву, Тольятті, Миргород, Київ. Велику частину екземплярів підключили до сфери послуг – розвезення сніданків, пошти, внутрішньозаводським перевезенням підприємства “Гарант”.

Хоч електромобіль ВАЗ-2801 так і не отримав визнання в Радянському Союзі, механізм роботи, використовуваний в цьому автомобілі, був в подальшому реалізований у ряді інших електрокарів, що випускаються на просторах СРСР. Не можна сказати, що конструкція ВАЗ-2801 була невдалою, але досвід експлуатації показав, що робити електричні автомобілі в Радянському Союзі було ще рано унаслідок недосконалості тодішніх акумуляторних батарей, їх великої ваги і відсутності спеціалізованих електричних зарядних станцій.

Від Oksana

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *