У 1913 році компанія Альфа-Ромео почала виробництво справжніх спортивних автомобілів моделі 40-60 HP. Двигун цієї моделі об’ємом 6082 куб. см. мав клапанний механізм верхнього розташування, працюючий від двох розподільних валів, розташованих у блоці. Його потужність становила 70 кінських сил при дуже помірному споживанні палива, пише m2motors.com.ua

У 1920 році потужність двигуна була підвищена до 83 к.с., і на такій машині гонщик Кампарі (Campari), беручи участь в Гран Прі 1922 року, розвинув середню швидкість 141,6 кілометрів на годину. 40-60 HP знаходився у виробництві дев’ять років, до 1922 року. За цей час компанія випустила 27 автомобілів, включаючи унікальний екземпляр, що має форму дирижабля, під назвою “Siluro Ricotti”.

Alfa Romeo 40-60 НР Aerodinamica був побудований в 1914 році за замовленням графа Марко Рікотті (Marco Ricotti). З технічної точки зору автомобіль нічим не відрізнявся від серійної моделі, але мав обтічний кузов з формою дирижабля. Це був один з перших дослідів перенесення принципів повітряних польотів в область наземних транспортних засобів. Корпус автомобіля, створений за проектом Джузеппе Мерозі (Giuseppe Merosi), в кузовній фірмі Carrozziere Ercole Castagna повністю виготовлений з алюмінію.

В цілях аеродинаміки всередину салону поміщені не лише місця водія і пасажирів, але і двигун. Відкритими залишилися лише колеса, фари і радіатор. Для кращого огляду встановлено трисекційне панорамне лобове скло, доповнене круглими бічними вікнами. Хороша обтічність дозволила “Siluro Ricotti” збільшити швидкість на 14 км/год в порівнянні з серійною машиною. Його максимальна швидкість становила 139 кілометрів на годину і була порівнянна тільки із швидкістю форсованих екземплярів перегонів.

Від Oksana

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *